Сутність НТР та її основні етапи.

Науково-технічна революція (НТР) та її роль в економічному прогресі

Окремими складовими НТР є розвиток науки і техніки. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найеле­ментарніших знарядь праці й тривав до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто до появи машинного виробництва. Цей етап охоплює понад 3 млн років існування людського суспільства, а властивий йому технологічний спосіб виробництва базується на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР (до середини 50-х років XX ст.) і базувався на машинній праці. На першо­му етапі техніка розвивалася на основі емпіричних зна­рядь і практичного досвіду людей. Головними віхами її розвитку в цей період було виготовлення знарядь праці з каменю, бронзи, а пізніше із заліза, що дало відповідну назву вікам: кам'яний, бронзовий, залізний. В умовах цього технологічного способу виробництва існували пер­віснообщинний, рабовласницький, феодальний і більша частина нижчої стадії розвитку капіталістичного ладу (з початку XVI до кінця XVIII ст.). Розвиток науки і техні­ки в докапіталістичних формаціях відбувався відокремлено. І лише в XVI—XVIII ст. почався процес поступово­го зближення наукового і технічного прогресу.

Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність, він виник в період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Еволюційна форма роз­витку характеризується поступовими кількісними (пере­важно) та якісними (частково) змінами в розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів, їх практичне застосування тощо, тобто докорінну революційну зміну технологіч­ного способу виробництва.

У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці, інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу в розвитку техніки — великого машинно­го виробництва, до виникнення істотно нового техноло­гічного способу виробництва.



Спочатку машина складалася з тих самих знарядь праці та інструментів, які використовувалися в мануфак­турному виробництві. Але якщо раніше вони були в руках людини, то тепер стають органами машини. Це розв'язує техніко-економічну суперечність між людиною і знаряддям праці, оскільки машина може водночас ви­користовувати набагато більше знарядь значно більших розмірів, потужності.

Машина складається з: робочої машини, яка приво­дить у дію знаряддя праці; двигуна, що забезпечує машину енергією; передавального механізму (або приво­ду), який слугує для передачі енергії від двигуна до ро­бочої машини. У промисловій революції XVIII — почат­ку XIX ст. вихідним пунктом було винайдення робочої машини, що згодом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини.

Хоча перші машини виникли на базі поступового нагромадження емпіричних знань, але з цього часу техніка стає результатом цілеспрямованого вивчення законів природи, матеріалізації наукових відкриттів, наука по­чинає перетворюватися на специфічну продуктивну силу. У свою чергу, технічний прогрес стає надзвичайно силь­ним стимулом розвитку науки.

Науково-технічний прогрес — якісні (еволюційні) та істотні (рево­люційні) зміни засобів і предметів праці, технологій, форм і мето­дів організації виробництва, використовуваних людьми сил при­роди, тобто існуючої системи продуктивних сил на основі досяг­нень науки та інформації, а також аналогічні зміни техніко-­економічних відносин — відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо.

Так, якщо в Парижі у XIII ст. налічувалося до 300 ре­місничих і торгових спеціальностей, то у США наприкін­ці XIX ст. — майже 12 тис. таких спеціальностей. Ці зміни супроводжуються певними кількісними та якісни­ми зрушеннями в розвитку робочої сили, змісті праці. Сутність НТП також можна розглядати як появу між лю­диною і предметом праці проміжних ланок — машини, двигуна, автомата, кожна з яких є якісним зрушенням у взаємодії людини і природи.

Основна форма підприємства на цій стадії розвитку капіталізму в промисловості — фабрика, а технологічний спосіб виробництва вперше базується не на ручній праці, а на праці машин. Розвиток системи машин, перехід до комплексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, на­ладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки то­що. Тому зростав загальноосвітній рівень робітників. Наприкінці XIX — на початку XX ст. типовою була по­чаткова освіта, а наприкінці 40-х — на початку 50-х ро­ків XX ст. — середня. Через це, а також завдяки змен­шенню надмірного дроблення процесу виробництва, пере­ходу до нових форм організації виробництва і праці та іншим факторам зростає інтерес до змісту праці, певною мірою долається однобічний розвиток безпосередніх ви­робників, спостерігається певний прогрес розвитку осо­бистості.

Тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'являється перша наукова лабораторія в американській корпорації «Дженерал елек­трик». З часом такі лабораторії на гігантських монополіс­тичних підприємствах стають типовими. Все це поступово створює матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в середині 50-х років. З розгортанням НТР промисловість, а водночас і розкриття людських сутнісних сил досягають найвищого за всю історію людського суспільства розвитку.

Термін «науково-технічна революція» вперше запро­вадив у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ без вій­ни», що вийшла в колишньому СРСР. З того часу з'яви­лося понад 150 визначень сутності НТР у працях вітчиз­няних та російських науковців.

Вони найчастіше розглядають її як передання функ­цій людини машині, як революцію в технологічному спо­собі виробництва, як процес інтенсивного зближення науки, техніки й виробництва, як зміни в основній про­дуктивній силі. Найлогічнішим і найлаконічнішим виз­наченням сутності НТР є її характеристика як революції в технологічному способі виробництва, якщо його розглядати як діалектичну єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин. Визначальними суперечностями в межах технологічного способу виробництва є, по-перше, суперечність між людиною і природою, ставлення людини до природи. їх взаємодія, як уже зазначалося, є змістом системи продуктивних сил. Тому суперечність між людиною і природою є визначальною рушійною силою розвитку цієї системи. Технологія, як відомо, розкриває активне ставлення лю­дини до природи і безпосередній процес формування її життя, а весь історичний процес розвитку техніки можна зобразити як заміну людської сили силами природи.

Основною суперечністю технологічного способу виробництва є також суперечність між продуктивними силами та їх речовою формою (техніко-економічними відносинами), тобто відносинами спеціалізації, кооперування, ком­бінування виробництва, його концентрацією тощо. Виходячи з цього, можна коротко визначити глибинну сутність НТР.

Науково-технічна революція— докорінні зміни у взаємодії люди­ни і природи, а також у системі продуктивних сил та техніко-економічних відносин.

Оскільки система продуктивних сил складається з різних елементів, то НТР зумовлює істотні зміни в кож­ному з них. Хоча суперечність між людиною і природою є глибинною сутністю техніко-економічної категорії «на­уково-технічна революція» і внаслідок цього належить до неантагоністичних суперечностей, проте за недотри­мання людиною законів природи вона може набувати конфліктних, антагоністичних форм розвитку. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то в цьому випадку відбувається деформація людської особистості, її деграда­ція, поглиблюються суперечності всього суспільного спо­собу виробництва, в тому числі суперечності в системі відносин економічної власності.

Глибинна сутність НТР виявляється в її основних рисах (схема 4). У них вона розгортається в цілісну систему, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.

Характерні риси НТР:

1. Перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. Наука — це загальний духовний продукт суспіль­ного розвитку, загальний інтелект суспільно нагромад­женого знання. Особливістю такого перетворення є випе­реджаюче зростання науки в системі «наука—техніка— виробництво». У свою чергу, закономірність розвитку на­уки полягає в тому, що її прогрес у певний проміжок ча­су залежить від маси знань, успадкованих від попередніх поколінь, а в наш час — і від засвоєння, активного осмислення наукових знань, набутих в інших країнах, від інтернаціоналізації науки. Крім того, для сучасної науки властиві такі тенденції, як її кібернетизація, математизація, космізація, екологізація, посилення орі­єнтації на людину та ін.

Функцію безпосередньо продуктивної сили наука ви­конує насамперед традиційно, тобто через механізм реа­лізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також через перетворення науки на самостійний фак­тор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу. Перетворення науки на безпосе­редньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширення меж про­дуктивної праці сукупного виробника. У ході цього про­цесу поглиблюється також суспільний поділ праці, роз­ширюються масштаби товарного виробництва тощо.

Найважливішими особливостями перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу є:

1) пріоритетність теоретичних знань порівняно з експериментальними;

2) наука в більшості галузей" поступово перетворюється на початкову стадію безпосереднього матеріального ви­робництва;

3) «онаучування» виробництва, тобто поси­лення наукового характеру виробничих процесів;

4) розвиток науки стає основою переходу до інтенсивного типу економічного зростання;

5) перетворення праці ученого на продуктивну працю сукупного працівника;

6) наука безпосередньо впливає на окремі елементи продуктивних сил;

7) у системі «наука—техніка—виробництво» та в наукомістких галузях переважає розвиток науки;

8) науко­во-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) стають важливим фактором НТП, конкурентної боротьби;

9) результати наукових досліджень стають то­варом (патенти, ліцензії, «ноу-хау»).

2. Фундаментальні зміни в техніці (штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взає­модії людини і природи). Основою виникнення й розвит­ку сучасного технологічного способу виробництва стає автоматизація. Центральною ланкою революційного пе­ретворення в цей період є істотна якісна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин — автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як суб'єкта, що управляє, й істотно змінює роль її у процесі виробництва, який стає все більш незалежним від сприйняття людини і приско­рюється. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії тощо, техніка стає проміжною ланкою здійснення HTРі, у свою чергу, стимулює розвиток науки. Поява автомата як найбільш потужної проміжної ланки між людиною і предметами праці революціонізує ставлення людини до природи.

Сучасна техніка все більше охоплює такі види трудо­вої діяльності людини, як технологічна, транспортна, енергетична і контрольно-управлінська. Впровадження принципово нової техніки в процес виробництва безпосе­редньо впливає на предмети праці найновішої технології: на структуру речей на молекулярному, атомному та суба­томному рівнях, що зумовлює якісні зміни у змісті пра­ці людини, сприяє розвитку її сутнісних сил у процесі виробництва. Якщо в умовах машинного виробництва мало місце технологічне підпорядкування праці капіта­лом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчужен­ня. Працю людини все більше замінює праця машин, людина звільняється не лише від ручної праці, а й від ви­конавських функцій, частково — від функцій розумової праці нетворчого характеру. Відбувається перетворення процесу виробництва на науково-виробничий процес, який все більше базується на використанні потенціалу сил природи. Внаслідок функціонування автоматизованої системи машин людина виходить з безпосереднього про­цесу виробництва і стає поряд з виробництвом, а автома­ти, крім суто виконавських функцій, все більше викону­ють функції контролю й управління. Так уперше за всю історію цивілізації людина починає виконувати функції, що відповідають її природі, а це відкриває простір для розвитку її особистості, сутнісних сил. Водночас автома­тизована техніка «виштовхує» людину з виробництва, а отже зі сфери, в якій вона розкрила свої здібності та властивості, а в управлінні багатьма сучасними автомата­ми (насамперед дисплеями і моніторами) людина знач­ною мірою втрачає свою особистість.

3 .Докорінні перетворення головної продуктивної сили — працівника. Докорінне перетворення робочої сили передбачає перевагу розумових зусиль, духовних здібнос­тей людини в організації й управлінні виробництвом, ви­сокий рівень освіти і кваліфікації, що дає змогу людині швидко переходити до інших видів праці, забезпечує її професійну мобільність. Таке перетворення передбачає й те, що з-поміж потреб людини вирішальну роль відіграва­тимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері дій особи, у власному вдосконаленні її, виявлен­ні талантів; потреби у всебічному розвитку здібностей лю­дини до сприйняття знань, максимально можливому подовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як самомети, або абсолютне виявлення її творчих обдарувань, усіх людських сутнісних сил. Особа, яка володіє «безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширення» (Маркс), стане могутнім фактором економіч­ного і суспільного прогресу, що, постійно збагачуючись, прискорюючись, за своїм ефектом перевищить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.

4. Докорінна зміна предметів праці, поява принципо­во нових видів матеріалів із наперед заданими власти­востями. Вони створюються на основі синтезу викорис­товуваних раніше матеріалів і речей з необхідними фізи­ко-хімічними властивостями. Так з'явилися композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й керамі­ки та ін.), сплави різних металів, полімери, надчисті ма­теріали, хімічне волокно тощо.

5. Впровадження принципово нових технологій, ство­рених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. їм властиві маловідходність, зростання продуктивності праці в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.

6. Революція у використовуваних людьми силах приро­ди. Уперше таке широке використання мало місце під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., коли у безпосередньому виробництві було задіяно вітер, па­ру, електроенергію. В умовах НТР взаємодія людини і природи в ідеальному вигляді характеризується розвитком природничих наук (відбувається перехід на молекуляр­ний, субмолекулярний та атомний рівні), що відкрило шлях до використання ядерної енергії, енергії Сонця, оке­анських припливів, підземного тепла Землі тощо.

7. Впровадження принципово нових форм і методів організації виробництва і праці. Так, якщо в попередній період домінуючою була система Тейлора, то нині перева­жають створення автономних бригад, система Мейо, люд­ських стосунків, збагачення змісту праці.

8. Початок інформаційної революції. Матеріальною базоюїї є поява принципово нових засобів передання інформації (космічні, волоконно-оптичні засоби зв'язку), тобто революція у засобах зв'язку. Так, за допомогою оптичного волокна завтовшки в людський волос впродовж однієї секунди на відстань у сотні кілометрів передається текст місткістю у декілька тисяч Біблій. Внаслідок інформаційної революції зростають інформатизація праці. Інформаційна місткість галузей і виробництв, створених благ.

9). Поява і розвиток мультимедіа (мульти — багато, медіа — середовище). Це такий вид інформаційних технологій, який забезпечує об'єднання відео, звуку, графічнихобразів та інших специфічних способів поданняі зберігання інформації за допомогою комп’ютерних засобів.

Розкриття основних рис НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технології, якізумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини іприроди, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у спою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпо­середньо продуктивну силу.

Загалом категорія НТР належить до техніко-економічних категорій (тобто тих, що відображають розвиток технологічного способу виробництва, але не відображають еволюцію виробничих відносин і господарського механізму). Водночас НТР внаслідок дії закону відповідності виробни­чих відносин рівню й характеру продуктивних сил зумовлює зміни в інших елементах економічної системи, тобто соціально-економічні зміни. Проте ці зміни — наслідок дії НТР, а тому не є її соціально-економічною сутністю.


4195654013013729.html
4195698944500813.html
    PR.RU™